Вступ і Висновки до курсової роботи: Правила написання

Вимоги до вступу та висновків курсової роботи

Вступна частина знайомить з тим, що в роботі буде викладено, і що цікавого тут можна почитати. Звісно, ​​це не стаття з соціальної мережі якогось відомого блогера, щедро приправлена ​​гумором і випадками з життя. Але, тим не менше, і в роботі часто викладаються результати найцікавіших досліджень.

З переваг: більш точно простежуються приватні закономірності науки, суворіше контролюється репрезентативність результатів: не “Ну, я так вважаю!», А обгрунтовано і доказово. Структура Вступу включає в себе формулювання актуальності теми курсової роботи, згадка основних дослідників даної тематики, вказівка мети і завдань курсової роботи, опис об’єкта і предмета дослідження, методів дослідження і бази (вибірки випробовуваних).

Фактично курсова робота – це тренувальна база: ми вчимося. Вчимося формулювати й грамотно викладати свої думки, структурувати виконану роботу, аналізувати і узагальнювати, перетравлювати інформацію і вміло її підносити. Саме наші навички структурування та узагальнення інформації найбільш яскраво проявляються в написанні вступу до курсової.

Заключна частина має на увазі коротке узагальнення отриманих результатів перевірки гіпотези, опис основних дослідницьких досягнень. Вона по пунктам розкриває те, чого вдалося досягти в роботі і, що важливо, як це співвідноситься з нашими вихідними цілями і завданнями.

Висновок – це резюме того, що зроблено, а що ще належить зробити. Ми не тільки підводимо риску, застосовуючи стандартні кліше «Таким чином», «Виходячи з отриманих результатів», «Ми прийшли до висновку» та ін., але і резюмуємо зміст дозволеного нами наукового протиріччя.

Отже, вступ і висновок курсової – це те, про що варто подбати особливо ретельно при написанні роботи.

Структура та основні складові вступу

Отже, вступ. Як ми діємо, коли беремо в руки нову книгу? Звичайно, спочатку дивимося на її обкладинку. Але що ми можемо з неї почерпнути, крім захоплення (або навпаки, як пощастить) майстерністю дизайнера? Щоб розібратися в суті, ми читаємо вступну частину. Саме вступ налаштовує нас на потрібний читацький лад, описує те, з чим доведеться познайомитися в ході прочитання, вказує на важливі аспекти, які не дотримуєтесь залишати поза увагою. Принцип написання вступу до курсової роботи – той же. Наше завдання як автора – дати читачеві короткий опис того, «що буде»:

• Навіщо йому читати роботу на вашу тему? На це питання відповідає пункт «актуальність теми дослідження».
• Навіщо ви взагалі це написали? Відповідь на це питання буде дано в пункті «мета дослідження».
• І як же ви збираєтеся досягти такої високої мети? І на це питання відповість спеціальний пункт під назвою «завдання дослідження».
• А що, власне, вивчаємо? Ми це вказуємо в об’єкті дослідження, і уточнюємо предмет.
• Як ми це вивчимо? Відповідь – у пункті «методи дослідження».
• Хто піддослідні, на кому практикувалися? Пункт «вибірка дослідження» дасть на це відповідь.

Кожен із структурних елементів вступ додатково орієнтуємо вашого читача в тому, що й до чого. Озброєний первинними знаннями, він більш свідомо може занурюватися в читання курсової роботи.

Гіпотеза і методи дослідження – рекомендації з написання

Приступаючи до вибору теми курсової роботи, ми вже заздалегідь щось припускаємо (ну, крім гарної оцінки, овацій на захист і отримання заліку). Тобто прикидаємо, які приблизно результати у нас будуть в підсумку. Але так як ми не знаємо цього напевно, а тільки будуємо здогади, то наше припущення називається розумним словом «гіпотеза».

Припущення в курсовій, тобто гіпотеза, повинна бути в міру сміливою, але і не апріорі очевидною (бо до чого був весь сир-бор з написанням роботи). Зазвичай у формулюванні гіпотези ми припускаємо, що є якась закономірність.

Наприклад, чи взаємопов’язані погода і настрій? Актуальне, до речі, питання. При цьому в гіпотезі часто не може бути дана відповідь на питання «що на що впливає». У зазначеному прикладі: можливо, погана погода вплинула на настрій, і він став похмурим, а може бути, гарний настрій дало можливість сприймати погоду не такий вже і сумній (що, безсумнівно, приємніше).

Методи роботи допомагають нам отримати інструменти, за допомогою яких ми нашу гіпотезу перевіримо. Методи – це всі засоби і способи, які ми використовуємо, і які ведуть нас до отримання результату.

КОРИСНО! Методи повинні бути адекватні гіпотезі. Адже ми не їмо суп виделкою. Хірург не виконує операцію кухонним ножем – для цього у нього є відповідний інструмент – скальпель. Основна умова застосування будь-якого методу – це відповідність гіпотезі.

Загальноприйнятий поділ методів – на теоретичні і практичні (прикладні). Закономірність та ж: адекватність і відповідність. До теоретичного матеріалу ми застосовуємо теоретичні методи, до дослідницького – практичні. З скальпелем до книги не полізеш, принаймні, результат явно не годиться для курсової роботи.

Отже, гіпотеза і методи дослідження – визначальні чинники того, як слід читати і розуміти вашу роботу: це відповідь на питання про те, в якому напрямку ви підкорювали дослідні вершини для досягнення найкращого (в цьому місці виправляємо віртуальні окуляри) результату.

Як грамотно написати висновки до курсової?

Ми можемо скільки завгодно грунтовно і серйозно досліджувати якесь питання, але якщо результат зрозумілий тільки нам – це виявиться безглуздо. Будь-яка наукова праця являє собою цінність тоді, коли стає надбанням громадськості – була опублікована, була представлена усно, або хоча б був роздрукована і показана батькам за вечерею. Щоб результат нашої праці був зрозумілий комусь іншому, ми оформляємо його у вигляді висновків.

У повсякденному житті ми робимо це постійно: резюмуємо сказане, узагальнюємо почуте, підводимо риску під тим, що трапилося і т.д. Отримуючи будь-який результат, ми робимо висновок: тільки лише на ранок розуміємо, що не варто було вчора йти в клуб перед сьогоднішніми парами. Застосуємо чи ми отриманий висновок перед наступною вечіркою – велике питання, але висновок зі свого минулого стану ми вже зробили.

ВАЖЛИВО! Хороші правильні висновки «коштують дорого». Вони визначають всю роботу, в них варто вкластися з особливою віддачею, і ретельно все прописати. Адже якщо щось упустимо – просто нівелюємо частину виконаної роботи, а якщо Розпливаючись думкою по древу – читач нічого не зрозуміють, і відкине цю інформацію з уваги. А ми старалися.

Висновки найкраще писати відповідно завдань, які ми поставили собі у вступі. Наприклад, ми ставимо собі завдання на найближчий день. Помити посуд після сніданку, купити корм домашній тварині, погладити шкарпетки і оплатити рахунок за інтернет (не дай Бог відключать!).

Коли та чи інша задача виконана, ми її просто викреслюємо, або констатуємо «виконано». Але в роботі так писати не можна. Адже наші завдання не такі лінійні і прості – вони пов’язані з більш об’ємним результатом, який, крім «так / ні», передбачає ще й розгорнутий опис. Купили корм – який саме, скільки штук, як надовго вистачить – вся ця інформація наповнює нашу дію більш повним змістом, даючи можливість сторонній особі розібратися. Адже читач навіть не знає, який звір у вас проживає – і відповіді на ці «риторичні питання» ви повинні дати своєму читачеві, бо він може не здогадатися, а задати питання тексту вашої курсової навряд чи вдасться.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Висновок повинен бути максимально повним, але і помірно коротким: щоб відразу стало ясно, до яких підсумків ми прийшли, і не виникло найпростіших питань формату «про що взагалі мова».

Інша справа – питання, які ви можете поставити як результат зробленої праці, як заділ на майбутнє дослідження. Це вже розділ «перспектив подальших досліджень». І дуже хороше те наукове питання, рішення якого поставило нові питання: це і є двигун науки. А ми знаємо: правильно поставлене питання – вже шлях до знаходження відповіді на нього.

Таким чином, висновки до курсової роботи – це не тільки опис отриманих результатів, а ще й відображення нашого вміння ці результати піднести. Подібне вміння – досить корисна навичка в будь-якій праці, навіть якщо результат не настільки значний, як очікувалося.