Оформлення списку літератури в дисертації, за негласною думкою багатьох авторів, вважається нудною, трудомісткою і частково марною роботою. Як на суть дослідження впливає пропущена крапка з комою або неточне вказівка сторінок? Однак ГОСТи залишаються обов’язковими для дотримання, і претендент не може встановлювати свої правила.
Загальні правила складання списку літератури
Чи варто нагадувати, що дисертація є максимально серйозним науковим дослідженням? Це проявляється в кожній деталі, в тому числі в бібліографічному списку. Незалежно від теми і формату загальні правила звучать однаково:
- У списку зазначаються тільки ті джерела, які оформлені посиланнями і виносками в основному тексті. І навпаки, кожен вказаний в розділах дослідження автор і його робота повинні знайти відображення в списку літератури.
- Нумерація для переліку обов’язкова.
- Навіть якщо в дисертації одне і те ж джерело згадується багато разів в різних ракурсах, в списку літератури воно вказується тільки один раз.
- Діє принцип пріоритетності офіційних джерел.
- Достовірність і реальність. Не можна вказувати вигадану неперевірену, застарілу або спростовану інформацію як в цілому по джерелу, так і по його окремих ідентифікуючим документам.
Бібліографічний список завжди складається мовою, на якій готується основний матеріал. Виняток становлять блоки з джерелами іноземною мовою
Потрібна допомога?
Кількість пунктів списку
Діапазон пунктів списку варіюється від 100 до 600 позицій. Від чого це залежить? Перш за все, від теми. Навряд чи дисертації, наприклад, присвяченій гідравліці, можна знайти сотні актуальних і цікавих джерел. Разом з тим, така проблема юриспруденції, як підліткова злочинність, широко висвітлена.
У кандидатських дисертаціях обсяг і кількість джерел менше – цілком достатньо 200-300 позицій. Для докторських дисертацій, які, звичайно ж, вимагають більш глибокого підходу, цифри збільшуються вдвічі. Береться середній показник – одне джерело на одну сторінку. Якщо більше – то не більше 5 на одну сторінку.
Способи вказівки джерел
Існує три регламентовані ВАК і ГОСТ варіації вказівки використаної літератури:
- Алфавітний. За прізвищем автора, якщо немає – за назвою книги, статті, монографії тощо.
- Систематичний. У міру значущості і частоти вказівки в основному тексті.
- Хронологічний. У міру публікації чи року створення джерела.
На практиці найчастіше застосовується комбінований спосіб, тобто така собі золота середина. Але переважає в цій комбінації алфавітний порядок. Наприклад, в списку вказані книги і публікації в алфавітному порядку, перелік нормативних актів – у міру їх значущості, і архівні документи – за хронологією.
Черговість вказівки джерел
У будь-якому дисертаційному дослідженні в першу чергу вказуються нормативні акти. У цій категорії також застосовується своя градація:
- міжнародні правові акти, наприклад, Декларація про права людини 1948 року;
- Конституція країни;
- кодекси;
- закони;
- постанови Уряду;
- інші підзаконні акти.
Далі йдуть публіцистичні матеріали. Вони охоплюють широке коло позицій, починаючи від книг та збірників публікацій і завершуючи чиїмись дисертаціями та монографіями. Далі в переліку все джерела іноземною мовою. Це можуть бути як витяги з наукових статей, так і фрагменти нормативних актів. Усередині цього пункту також передбачена черговість вказівки – від нормативних актів до Інтернет – ресурсів.
Після блоку списку використаних джерел з іноземними джерелами слідують Інтернет – ресурси. З огляду на реалії сьогодення цьому фрагменту обов’язково відводиться не менше 30% всієї літератури. У числі таких джерел можуть бути як офіційні інтернет-сайти, так і опублікована в мережі література.
Оформлення джерел в дослідженні здійснюється на основі ДСТУ 8302:2015
Оформлення посилань на літературу
У самому тексті дослідження використовувана література оформлюється посиланнями і виносками. Цьому елементу важливо приділити особливу увагу. По-перше, так автор регулює питання з унікальністю і плагіатом, а по-друге, полегшує собі завдання щодо упорядкування матеріалу і виконує вимоги щодо оформлення.
Головні правила:
- Всі номери поділяються на два види – ті, які інтерпретують думки автора і ті, які підтверджують ключові авторські позиції.
- Цитування підрозділяється на два види:
1) Пряме. Таке цитування вказується в лапках і має на увазі, що авторський текст повністю копіюється, без скорочень, без замін символів або слів. Якщо певний фрагмент тексту опускається, на цьому місці проставляються квадратні дужки з три крапкою.
2) Непрямі. Таке цитування передбачає авторський супровід певного фрагмента тексту, який переказаний автором дисертації своїми словами зі збереженням суті і сенсу. Цей текст разом з приміткою «Див.», ПІБ автора і назвою літератури поміщається в дужки прямого або квадратного типу.
- Ряд посилань вимагає деталізації. Такий формат пояснень оформляється круглими дужками.
Будь-яке посилання повинно мати свою виноску. Важливо застосовувати правильні шрифти: посилання друкуються таким же розміром, як і основний текст, а виноски – меншим шрифтом. Ці фрагменти відокремлюються полуторним відступом і тонкою горизонтальною лінією.
В оформленні посилань і виносок застосовується загальновизнані скорочення часто використовуваних слів і населених пунктів: Київ – К., видання – вид., Книга – к.
Відповіді на ці та багато інших питань можна отримати в компанії «Наука-Сервіс». Ми пишемо на замовлення наукові роботи будь-якої складності, забезпечуємо повний супровід до захисту і гарантуємо якість. Замовляючи у нас дисертацію, ви автоматично звільняєтесь від турбот, пов’язаних з оформленням.